1. Словник української мови у 20 томах

бонтон

БОНТО́Н, у, ч., заст.

Світська ввічливість, вишуканість манер; протилежне моветон.

Мій дім в Парижі славився бонтоном (Л. Костенко);

Марія ніколи не дозволить собі бодай похибки в поведінці – суцільний бонтон (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бонтон — бонто́н іменник чоловічого роду світська чемність, поштивість Орфографічний словник української мови
  2. бонтон — -у, ч. Світська чемність, вишуканість поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бонтон — Чемність Словник чужослів Павло Штепа
  4. бонтон — бонто́н (від франц. bon ton – хороший тон, добрі манери) світська чемність, поштивість у словах і зверненні в дворянсько-буржуазному середовищі. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. бонтон — Бонто́н, бонто́ну (фр.);бонто́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)