бонтон
БОНТО́Н, у, ч., заст.
Світська ввічливість, вишуканість манер; протилежне моветон.
Мій дім в Парижі славився бонтоном (Л. Костенко);
Марія ніколи не дозволить собі бодай похибки в поведінці – суцільний бонтон (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)