боронити

1. (бороною) волочити, поволочити, виволочувати, виволочити, повиволочувати, зволочувати, приволочувати, приволочити, поприволочувати, скородити, поскородити, вискороджувати, вискородити, повискороджувати, заскороджувати, заскородити, позаскороджувати, зіскороджувати, зіскородити, позіскороджувати, наскороджувати, наскородити

2. це від ворога

Значення в інших словниках

1. боронити — борони́ти 1 дієслово недоконаного виду обороняти; забороняти борони́ти 2 дієслово недоконаного виду боронувати рідко  Орфографічний словник української мови
2. боронити — БОРОНИТИ – БОРОНУВАТИ Боронити1, -оню, -ониш. Обороняти, захищати когось, щось; не дозволяти; забороняти. – Мене од всіх ти боронив (І.  Літературне слововживання
3. боронити — (кого) захищати, обороняти, оступатися за, брати під захист, ставати в обороні; (що) обстоювати; (кому) забороняти; (з ч. не) не забороняти, не перешкоджати <�заважати>,  Словник синонімів Караванського
4. боронити — I -оню, -ониш, недок. 1》 перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. 2》 неперех. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти. || чому, рідко. Перешкоджати, заважати. II -оню, -ониш, недок., перех., рідко. Те саме, що боронувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. боронити — БОРОНИ́ТИ¹, оню́, о́ниш, недок. 1. кого, що і без дод. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. – Мене од всіх ти боронив (І. Котляревський); [Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: ..  Словник української мови у 20 томах
6. боронити — борони́ти 1. обороняти, захищати (ст): Щось там говорив про “богатеруф”, про “орлєнта”, що свою кров за Львів віддали, що Львів боронили від руської банди... і мене тут шпигнуло (Тарнавський З.)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. боронити — див. захищати  Словник синонімів Вусика
8. боронити — хай (неха́й) Ма́ти Бо́жа ми́лує (проща́є, боро́нить, поми́лує і т. ін.) кого. Уживається для вираження побажання кому-небудь добра, безпеки, благополуччя і т. ін.; щоб було все добре. Може, справді се йому мої сльози одливаються.  Фразеологічний словник української мови
9. боронити — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т.  Словник синонімів української мови
10. боронити — Борони́ти, -роню́, -рони́ш; борони́, -роні́ть, іноді боро́нь, -ро́ньте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. боронити — БОРОНИ́ТИ¹, оню́, о́ниш, недок. 1. перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. — Мене од всіх ти боронив (Котл., І, 1952, 232); [Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: ..  Словник української мови в 11 томах
12. боронити — Борони́ти, -ню́, -ниш гл. 1) Оборонять, защищать; хранить К. ЧР. 358. В морі не втопила, од смерти боронила. Макс. (1849) 51. Предки наші славні боронили волю. К. Досв. 27. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. Ном. № 152. 2) Запрещать.  Словник української мови Грінченка