боронити
БОРОНИ́ТИ¹, оню́, о́ниш, недок.
1. кого, що і без дод. Обороняти, захищати кого-, що-небудь.
– Мене од всіх ти боронив (І. Котляревський);
[Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: .. пішов боронити малосилих та неможних (Панас Мирний);
Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, Його ніяким не розбить громам І жодним океаном не залити! (М. Рильський);
Щоб внуки дідів не прокляли, що не вийшли краю боронити, часто будуйте, кріпку та високу [гать] (Б. Лепкий);
Козаки боронили свою землю, свій дім, тому їм, як кажуть, і стіни помагали (із журн.).
2. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти.
Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить (Т. Шевченко);
Засватав Павло Варку, пани не боронили, весілля одбулося (Марко Вовчок);
Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити (Панас Мирний);
[Лісовик:] Ось тута [тут] мають хижку будувати, – я й то не бороню, аби не брали сирого дерева (Леся Українка);
Рада б тобі ручку дати, Та боронить стара мати (Ю. Федькович);
Сошенко .. пішов до Ширяєва і упрохав його не боронити Тарасові приходити до його [нього]... (О. Кониський);
// чому, рідко. Перешкоджати, заважати.
Вони [перші п'єси] краще задумані і краще виготовлені. А тепер – чи поспіх тому боронить, чи що друге.., тілько недостає [бракує] того почування правди, що в перших бувало (Панас Мирний).
Берегти́ (оберіга́ти, борони́ти) честь див. берегти́.
◇ (1) Борони́ (боро́нь) / оборони́ (сохрани́, сохра́нь) Бо́же кого і без дод., перев. з інфін. – уживається для вираження застереження від чого-небудь лихого, небажаного і неприпустимого.
Для Юзі було новим мати таку товаришку, з якою не треба було по кутках ховатися, щоб, борони Боже, ніхто не побачив (Леся Українка);
Василь Опанасович прочинив двері до флігеля і порадив Котляревському нахилити голову, щоб, борони Боже, не забитись об високий одвірок (О. Полторацький);
У бідної невістки і руки, і ноги трусяться... Оборони Боже, як паска не вдасться!.. Свекруха сваритиметься та нарікатиме (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Пиши, сину. Але пиши правду, Боже тебе сохрани збрехати що-небудь (С. Олійник).
БОРОНИ́ТИ², оню́, о́ниш, недок., що і без дод., рідко.
Те саме, що боронува́ти.
Оре плугом, кіньми боронить (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)