братець

Братко, браток, браточок, братунь, братуньо, братусь, братчик, братій, братієчко

Значення в інших словниках

1. братець — бра́тець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. братець — -тця, ч., перев. у кличній формі мн.: братці, братця. Пестл. до брат 1,2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. братець — БРА́ТЕЦЬ, тця, ч., перев. у звертанні в мн.: бра́тці, бра́тця, розм. Пестл. до брат 1, 2. Середульший братець велике милосердіє має, У себе червону та жовту китайку видирає, На дорогу стеле-постилає (з думи); – А хто, братця, Співа про Богдана? (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. братець — див. брат  Словник синонімів Вусика
5. братець — БРА́ТЕЦЬ, тця, ч., перев. у кличній формі мн.: бра́тці, бра́тця. Пестл. до брат 1, 2. — А хто, братця, Співа про Богдана? (Шевч., І, 1951, 305); — Ой, братці, пече! — скрикнув Олекса (Коцюб., II, 1955, 114).  Словник української мови в 11 томах
6. братець — Братець, -тця м. ум. отъ брат.  Словник української мови Грінченка