братець
БРА́ТЕЦЬ, тця, ч., перев. у звертанні в мн.: бра́тці, бра́тця, розм.
Пестл. до брат 1, 2.
Середульший братець велике милосердіє має, У себе червону та жовту китайку видирає, На дорогу стеле-постилає (з думи);
– А хто, братця, Співа про Богдана? (Т. Шевченко);
– Ой, братці, пече! – скрикнув Олекса (М. Коцюбинський);
Архієрей слухає нетерпляче. – Нічого, братець, не розумію (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)