братець
БРА́ТЕЦЬ, тця, ч., перев. у кличній формі мн.: бра́тці, бра́тця. Пестл. до брат 1, 2.
— А хто, братця, Співа про Богдана? (Шевч., І, 1951, 305);
— Ой, братці, пече! — скрикнув Олекса (Коцюб., II, 1955, 114).
Словник української мови (СУМ-11)