бутон —
буто́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
бутон —
-а, ч. Пуп'янок квітки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бутон —
БУТО́Н, а, ч. Пуп'янок квітки. Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з'явились перші голубі проліски, тягнучись до сонця своїми опуклими бутонами (Ю. Збанацький); * У порівн. Вона розцвітала, як бутон на сонці (Іван Ле).
Словник української мови у 20 томах
бутон —
БУТО́Н, а, ч. Пуп’янок квітки. Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з’явились перші голубі проліски, тягнучись до сонця своїми опуклими бутонами (Збан., Над Десною, 1951, 33); *У порівн. Вона розцвітала, як бутон на сонці (Ле, Міжгір’я, 1953, 27).
Словник української мови в 11 томах