бутон
БУТО́Н, а, ч.
Пуп'янок квітки.
Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з'явились перші голубі проліски, тягнучись до сонця своїми опуклими бутонами (Ю. Збанацький);
* У порівн. Вона розцвітала, як бутон на сонці (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)