бутон

БУТО́Н, а, ч. Пуп’янок квітки.

Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з’явились перші голубі проліски, тягнучись до сонця своїми опуклими бутонами (Збан., Над Десною, 1951, 33);

*У порівн. Вона розцвітала, як бутон на сонці (Ле, Міжгір’я, 1953, 27).

Значення в інших словниках

1. бутон — буто́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бутон — -а, ч. Пуп'янок квітки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бутон — Бібяшок, пуп'янка, пуп'янок  Словник чужослів Павло Штепа
4. бутон — БУТО́Н, а, ч. Пуп'янок квітки. Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з'явились перші голубі проліски, тягнучись до сонця своїми опуклими бутонами (Ю. Збанацький); * У порівн. Вона розцвітала, як бутон на сонці (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
5. бутон — див. брунька  Словник синонімів Вусика
6. бутон — буто́н (франц. bouton – брунька) квіткова брунька, що починає розпукуватися.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. бутон — БРУ́НЬКА (зачаток листка, квітки, пагона), БРО́СТКА рідше, БРОСТЬ перев. збірн., ЗА́БРОСТЬ діал.; ПУ́П'ЯНОК (звичайно квітки); БУТО́Н (квітки).  Словник синонімів української мови