білка —
Вивірка, д. білиця; (шкурка, як гроші) іст. векша; білочка.
Словник синонімів Караванського
білка —
-и, ж. 1》 Невеличкий лісовий гризун, що живе на деревах. 2》 Хутро цього гризуна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
білка —
БІ́ЛКА, и, ж. 1. Невеличкий лісовий гризун родини білячих, який має пухнастий хвіст і живе на деревах; вивірка. Десь у хвойній верховині завовтузилася білка (О. Донченко); * У порівн. Кипить робота.
Словник української мови у 20 томах
Білка —
Бі́лка іменник жіночого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
білка —
И, ж. Біла гарячка. ◇ Ловити білку — мати приступ «білої гарячки». Він уже білку ловить: можеш викликати «швидку».
Словник сучасного українського сленгу
білка —
(-и) ж.; мол., жрм; жарт. Біла гарячка. БСРЖ, 58; ПСУМС, 8.
Словник жарґонної лексики української мови
білка —
БІ́ЛКА (тварина), ВИ́ВІРКА, БІЛИ́ЦЯ діал. І падає сніг, і шумлять дерева... Десь лускає білка горішки дебелі (І. Нехода); — У горах і танцюється легше. Там ти — як вивірка на галузках. Скок та скок! (Д. Бедзик).
Словник синонімів української мови
білка —
БІ́ЛКА, и, ж. 1. Невеличкий лісовий гризун, що живе на деревах. Десь у хвойній верховині завовтузилася білка (Донч., II, 1956, 7). ◊ Крути́тися як (на́че) [та] бі́лка в ко́лесі див. крути́тися; Обідра́ти як (мов, на́че) бі́лку див. обдира́ти.
Словник української мови в 11 томах
білка —
Білка, -ки ж. 1) Бѣлка. 2) раст. Jurinaea cyanoides Dec. ЗЮЗО. I. 125. ум. білочка.
Словник української мови Грінченка