Значення в інших словниках
-
бітник —
бі́тник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
бітник —
-а, ч. Представник "розбитого покоління" – руху серед американської молоді середини 50 – початку 60-х рр., яка була незадоволена стандартизацією особистості в суспільстві та виражала свій протест демонстративним порушенням прийнятих норм поведінки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бітник —
БІ́ТНИК, а, ч. Представник бунтарського молодіжного руху в країнах Заходу 1950–1960-х рр., послідовники якого декларували незадоволення стандартизацією особистості в суспільстві та виявляли свій протест демонстративним порушенням усталених норм поведінки.
Словник української мови у 20 томах
-
бітник —
бі́тник (від англ. beat – бити, розбивати) учасник стихійного, анархічно-бунтарського руху молоді, який виник у капіталістичних країнах (головним чином у США і Великобританії) після 2-ї світової війни. Рух...
Словник іншомовних слів Мельничука