бітник
БІ́ТНИК, а, ч.
Представник бунтарського молодіжного руху в країнах Заходу 1950–1960-х рр., послідовники якого декларували незадоволення стандартизацією особистості в суспільстві та виявляли свій протест демонстративним порушенням усталених норм поведінки.
Легенда 60-х, бітник Керуак писав майже автобіографічні книжки про життя молоді в Америці того часу (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)