бітник
БІ́ТНИК, а, ч.
Представник бунтарського молодіжного руху в країнах Заходу 1950–1960-х рр., послідовники якого декларували незадоволення стандартизацією особистості в суспільстві та виявляли свій протест демонстративним порушенням усталених норм поведінки.
Легенда 60-х, бітник Керуак писав майже автобіографічні книжки про життя молоді в Америці того часу (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бітник — -а, ч. Представник "розбитого покоління" – руху серед американської молоді середини 50 – початку 60-х рр., яка була незадоволена стандартизацією особистості в суспільстві та виражала свій протест демонстративним порушенням прийнятих норм поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бітник — бі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бітник — бі́тник (від англ. beat – бити, розбивати) учасник стихійного, анархічно-бунтарського руху молоді, який виник у капіталістичних країнах (головним чином у США і Великобританії) після 2-ї світової війни. Рух... Словник іншомовних слів Мельничука
- бітник — див. босяк Словник чужослів Павло Штепа