бітник

бі́тник

(від англ. beat – бити, розбивати)

учасник стихійного, анархічно-бунтарського руху молоді, який виник у капіталістичних країнах (головним чином у США і Великобританії) після 2-ї світової війни. Рух Б., позбавлений будь-якої позитивної соціально-політичної програми, часто виявляється в порушенні елементарних норм людського співжиття.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бітник — -а, ч. Представник "розбитого покоління" – руху серед американської молоді середини 50 – початку 60-х рр., яка була незадоволена стандартизацією особистості в суспільстві та виражала свій протест демонстративним порушенням прийнятих норм поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бітник — бі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. бітник — БІ́ТНИК, а, ч. Представник бунтарського молодіжного руху в країнах Заходу 1950–1960-х рр., послідовники якого декларували незадоволення стандартизацією особистості в суспільстві та виявляли свій протест демонстративним порушенням усталених норм поведінки. Словник української мови у 20 томах
  4. бітник — див. босяк Словник чужослів Павло Штепа