бітник

Значення в інших словниках

1. бітник — -а, ч. Представник "розбитого покоління" – руху серед американської молоді середини 50 – початку 60-х рр., яка була незадоволена стандартизацією особистості в суспільстві та виражала свій протест демонстративним порушенням прийнятих норм поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бітник — див. босяк Словник чужослів Павло Штепа
3. бітник — БІ́ТНИК, а, ч. Представник бунтарського молодіжного руху в країнах Заходу 1950–1960-х рр., послідовники якого декларували незадоволення стандартизацією особистості в суспільстві та виявляли свій протест демонстративним порушенням усталених норм поведінки. Словник української мови у 20 томах
4. бітник — бі́тник (від англ. beat – бити, розбивати) учасник стихійного, анархічно-бунтарського руху молоді, який виник у капіталістичних країнах (головним чином у США і Великобританії) після 2-ї світової війни. Рух... Словник іншомовних слів Мельничука