1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бітник

бі́тник

-а, ч.

Представник "розбитого покоління" – руху серед американської молоді середини 50 – початку 60-х рр., яка була незадоволена стандартизацією особистості в суспільстві та виражала свій протест демонстративним порушенням прийнятих норм поведінки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бітник — бі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бітник — див. босяк Словник чужослів Павло Штепа
  3. бітник — БІ́ТНИК, а, ч. Представник бунтарського молодіжного руху в країнах Заходу 1950–1960-х рр., послідовники якого декларували незадоволення стандартизацією особистості в суспільстві та виявляли свій протест демонстративним порушенням усталених норм поведінки. Словник української мови у 20 томах
  4. бітник — бі́тник (від англ. beat – бити, розбивати) учасник стихійного, анархічно-бунтарського руху молоді, який виник у капіталістичних країнах (головним чином у США і Великобританії) після 2-ї світової війни. Рух... Словник іншомовних слів Мельничука