Значення в інших словниках
-
вердикт —
Верди́кт: — вирок суду, рішення офіційної інстанції [44-1]
Словник з творів Івана Франка
-
вердикт —
верди́кт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
вердикт —
(судовий) вирок, присуд, ухвала, рішення, акт.
Словник синонімів Караванського
-
вердикт —
[веирдикт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
вердикт —
-у, ч. Вирок, ухвала (перев. суду присяжних).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вердикт —
ВЕРДИ́КТ, у, ч. 1. юр. Рішення суду або вищої інстанції; вирок. На основі обвинувального вердикту суд приймає рішення про покарання (з навч. літ.); Суд виніс вердикт, яким зобов'язував винуватця аварії сплатити потерпілому грошову компенсацію (із журн.
Словник української мови у 20 томах
-
вердикт —
верди́кт (англ., франц. verdict, від лат. vere dictum – вірно сказане) рішення присяжних засідателів у буржуазному суді з приводу винності чи невивності підсудного.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
вердикт —
ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого..
Словник синонімів української мови
-
вердикт —
Верди́кт, -ту, -тові; -ди́кти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вердикт —
ВЕРДИ́КТ, у, ч. Вирок, ухвала (перев. суду присяжних).
Словник української мови в 11 томах
-
вердикт —
рос. вердикт (фр. verdict, від латин. vere dictum — правильно сказане) — заключне рішення присяжних засідателів у суді з приводу винуватості чи невинуватості звинуваченої особи, її причетності до скоєння злочину.
Eкономічна енциклопедія