вердикт —
-у, ч. Вирок, ухвала (перев. суду присяжних).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вердикт —
Вирок, присуд
Словник чужослів Павло Штепа
вердикт —
ВЕРДИ́КТ, у, ч. 1. юр. Рішення суду або вищої інстанції; вирок. На основі обвинувального вердикту суд приймає рішення про покарання (з навч. літ.); Суд виніс вердикт, яким зобов'язував винуватця аварії сплатити потерпілому грошову компенсацію (із журн.
Словник української мови у 20 томах
вердикт —
верди́кт (англ., франц. verdict, від лат. vere dictum – вірно сказане) рішення присяжних засідателів у буржуазному суді з приводу винності чи невивності підсудного.
Словник іншомовних слів Мельничука
вердикт —
ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого..
Словник синонімів української мови
вердикт —
ВЕРДИ́КТ, у, ч. Вирок, ухвала (перев. суду присяжних).
Словник української мови в 11 томах
вердикт —
рос. вердикт (фр. verdict, від латин. vere dictum — правильно сказане) — заключне рішення присяжних засідателів у суді з приводу винуватості чи невинуватості звинуваченої особи, її причетності до скоєння злочину.
Eкономічна енциклопедія