вердикт
ВЕРДИ́КТ, у, ч.
1. юр. Рішення суду або вищої інстанції; вирок.
На основі обвинувального вердикту суд приймає рішення про покарання (з навч. літ.);
Суд виніс вердикт, яким зобов'язував винуватця аварії сплатити потерпілому грошову компенсацію (із журн.);
Тепер, за вердиктом суду, ця людина не постане перед правосуддям за станом здоров'я (з газ.).
2. Ухвала, рішення і т. ін.
Вердикт написано, Джохаре. Убивці йдуть. В них лиць нема (Д. Павличко);
Чия влада – того й правда, той і вердикти пише (І. Нижник);
Не чекаючи чиновницького вердикту, партнери продовжують співпрацю (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)