вердикт

верди́кт

[веирдикт]

-ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вердикт — Верди́кт: — вирок суду, рішення офіційної інстанції [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. вердикт — верди́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. вердикт — (судовий) вирок, присуд, ухвала, рішення, акт. Словник синонімів Караванського
  4. вердикт — -у, ч. Вирок, ухвала (перев. суду присяжних). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вердикт — Вирок, присуд Словник чужослів Павло Штепа
  6. вердикт — ВЕРДИ́КТ, у, ч. 1. юр. Рішення суду або вищої інстанції; вирок. На основі обвинувального вердикту суд приймає рішення про покарання (з навч. літ.); Суд виніс вердикт, яким зобов'язував винуватця аварії сплатити потерпілому грошову компенсацію (із журн. Словник української мови у 20 томах
  7. вердикт — верди́кт (англ., франц. verdict, від лат. vere dictum – вірно сказане) рішення присяжних засідателів у буржуазному суді з приводу винності чи невивності підсудного. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. вердикт — ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого.. Словник синонімів української мови
  9. вердикт — Верди́кт, -ту, -тові; -ди́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вердикт — ВЕРДИ́КТ, у, ч. Вирок, ухвала (перев. суду присяжних). Словник української мови в 11 томах
  11. вердикт — рос. вердикт (фр. verdict, від латин. vere dictum — правильно сказане) — заключне рішення присяжних засідателів у суді з приводу винуватості чи невинуватості звинуваченої особи, її причетності до скоєння злочину. Eкономічна енциклопедія