Значення в інших словниках
-
вертій —
верті́й іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
вертій —
-я, ч., рідко. Те саме, що крутій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вертій —
ВЕРТІ́Й, я́, ч., рідко. Те саме, що круті́й 1. – Не припав він мені спершу до душі. Думав: певне – вертій на зразок сільських юристів (С. Васильченко); – А ти, вертію, усе спиш? – обурився старий .. – Украв же сьогодні .. десь бобу для коней, а сам спить, неначе праведник (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
вертій —
див. брехливий
Словник синонімів Вусика
-
вертій —
Верті́й, -тія́, -тіє́ві; -тії́, -тії́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вертій —
ВЕРТІ́Й, я́, ч., рідко. Те саме, що круті́й. — Не припав він мені спершу до душі. Думав: певне — вертій на зразок сільських юристів (Вас., II, 1959, 78).
Словник української мови в 11 томах
-
вертій —
Вертій, -тія м. = веретільник 1. Вх. Пч. II. 16.
Словник української мови Грінченка