вертій
ВЕРТІ́Й, я́, ч., рідко.
Те саме, що круті́й 1.
– Не припав він мені спершу до душі. Думав: певне – вертій на зразок сільських юристів (С. Васильченко);
– А ти, вертію, усе спиш? – обурився старий .. – Украв же сьогодні .. десь бобу для коней, а сам спить, неначе праведник (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)