вертіння
ВЕРТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. верті́ти.
Від вертіння корби, від руху й сонця було страшенно душно, і з лиця доктора Рудольфа в апарат упало кілька крапель поту (В. Винниченко);
Півник тепер бачив лише ту, що вибивала калаталом по бубону. Вона бігла у швидкому вертінні танцю і було дивно, як вона, така дебела, швидко й зграбно рухається! (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)