вертіння —
верті́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
вертіння —
-я, с. Дія за знач. вертіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вертіння —
ВЕРТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. верті́ти. Від вертіння корби, від руху й сонця було страшенно душно, і з лиця доктора Рудольфа в апарат упало кілька крапель поту (В. Винниченко); Півник тепер бачив лише ту, що вибивала калаталом по бубону.
Словник української мови у 20 томах
вертіння —
ВЕРТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. верті́ти.
Словник української мови в 11 томах
вертіння —
Вертіння, -ня с. 1) Вертѣніе. 2) Сверленіе.
Словник української мови Грінченка