Значення в інших словниках
-
видющий —
видю́щий 1 прикметник який бачить видю́щий 2 іменник чоловічого роду, істота зряча людина
Орфографічний словник української мови
-
видющий —
Зрячий, видючий; П. проникливий, провидющий, пророчий.
Словник синонімів Караванського
-
видющий —
-а, -е. 1》 Те саме, що видючий. || Який дуже добре бачить. 2》 Проникливий, прозорливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
видющий —
ВИДЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Те саме, що видю́чий. Він був зовсім видющий і тільки удавав з себе сліпого (І. Нечуй-Левицький); Вона .. очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі (О.
Словник української мови у 20 томах
-
видющий —
ЗІРКИ́Й (який має гострий зір), ГОСТРОЗО́РИЙ, ГОСТРОО́КИЙ, БИСТРОО́КИЙ, ЗІРКА́ТИЙ розм., ОКА́ТИЙ (ОКА́СТИЙ) розм., ВИДЮ́ЧИЙ (ВИДЮ́ЩИЙ) розм. І зіркий у мене був син, ой, який же зіркий, усе на світі бачив (П.
Словник синонімів української мови
-
видющий —
Видю́щий, -ща, -ще; -дю́щі, -щих
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
видющий —
ВИДЮ́ЩИЙ, а, е. 1. Те саме, що видючий. Він був зовсім видющий і тільки удавав з себе сліпого (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 292); // у знач. ім. видющий, щого, чол.
Словник української мови в 11 томах
-
видющий —
Видючий, видющий, -а, -е 1) = видимий. Видюща смерть страшна. Ном. № 8295. 2) Видящій. Коли мені сліпому курка, то тобі видющому й дві. Ном. № 984.
Словник української мови Грінченка