видющий
ВИДЮ́ЩИЙ, а, е, розм.
Те саме, що видю́чий.
Він був зовсім видющий і тільки удавав з себе сліпого (І. Нечуй-Левицький);
Вона .. очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі (О. Довженко);
Очі в нього гострі, видющі, слух, як у птиці (І. Цюпа);
// у знач. ім. видю́щий, щого, ч.
Ох, я прагну Сеї чистої водиці, Що видющим, мудрим робить (Леся Українка);
Я йшла за ними, як сліпий за видющим (О. Кобилянська);
І письменні, й видющі хотіли повчитися у Вересая (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)