1. Словник української мови у 20 томах

видющий

ВИДЮ́ЩИЙ, а, е, розм.

Те саме, що видю́чий.

Він був зовсім видющий і тільки удавав з себе сліпого (І. Нечуй-Левицький);

Вона .. очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі (О. Довженко);

Очі в нього гострі, видющі, слух, як у птиці (І. Цюпа);

// у знач. ім. видю́щий, щого, ч.

Ох, я прагну Сеї чистої водиці, Що видющим, мудрим робить (Леся Українка);

Я йшла за ними, як сліпий за видющим (О. Кобилянська);

І письменні, й видющі хотіли повчитися у Вересая (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видющий — видю́щий 1 прикметник який бачить видю́щий 2 іменник чоловічого роду, істота зряча людина Орфографічний словник української мови
  2. видющий — Зрячий, видючий; П. проникливий, провидющий, пророчий. Словник синонімів Караванського
  3. видющий — -а, -е. 1》 Те саме, що видючий. || Який дуже добре бачить. 2》 Проникливий, прозорливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. видющий — Видючий Словник чужослів Павло Штепа
  5. видющий — ЗІРКИ́Й (який має гострий зір), ГОСТРОЗО́РИЙ, ГОСТРОО́КИЙ, БИСТРОО́КИЙ, ЗІРКА́ТИЙ розм., ОКА́ТИЙ (ОКА́СТИЙ) розм., ВИДЮ́ЧИЙ (ВИДЮ́ЩИЙ) розм. І зіркий у мене був син, ой, який же зіркий, усе на світі бачив (П. Словник синонімів української мови
  6. видющий — Видю́щий, -ща, -ще; -дю́щі, -щих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. видющий — ВИДЮ́ЩИЙ, а, е. 1. Те саме, що видючий. Він був зовсім видющий і тільки удавав з себе сліпого (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 292); // у знач. ім. видющий, щого, чол. Словник української мови в 11 томах
  8. видющий — Видючий, видющий, -а, -е 1) = видимий. Видюща смерть страшна. Ном. № 8295. 2) Видящій. Коли мені сліпому курка, то тобі видющому й дві. Ном. № 984. Словник української мови Грінченка