видющий

видю́щий

-а, -е.

1》 Те саме, що видючий.

|| Який дуже добре бачить.

2》 Проникливий, прозорливий.

Значення в інших словниках

1. видющий — видю́щий 1 прикметник який бачить видю́щий 2 іменник чоловічого роду, істота зряча людина  Орфографічний словник української мови
2. видющий — Зрячий, видючий; П. проникливий, провидющий, пророчий.  Словник синонімів Караванського
3. видющий — Видючий  Словник чужослів Павло Штепа
4. видющий — ВИДЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Те саме, що видю́чий. Він був зовсім видющий і тільки удавав з себе сліпого (І. Нечуй-Левицький); Вона .. очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі (О.  Словник української мови у 20 томах
5. видющий — ЗІРКИ́Й (який має гострий зір), ГОСТРОЗО́РИЙ, ГОСТРОО́КИЙ, БИСТРОО́КИЙ, ЗІРКА́ТИЙ розм., ОКА́ТИЙ (ОКА́СТИЙ) розм., ВИДЮ́ЧИЙ (ВИДЮ́ЩИЙ) розм. І зіркий у мене був син, ой, який же зіркий, усе на світі бачив (П.  Словник синонімів української мови
6. видющий — Видю́щий, -ща, -ще; -дю́щі, -щих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. видющий — ВИДЮ́ЩИЙ, а, е. 1. Те саме, що видючий. Він був зовсім видющий і тільки удавав з себе сліпого (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 292); // у знач. ім. видющий, щого, чол.  Словник української мови в 11 томах
8. видющий — Видючий, видющий, -а, -е 1) = видимий. Видюща смерть страшна. Ном. № 8295. 2) Видящій. Коли мені сліпому курка, то тобі видющому й дві. Ном. № 984.  Словник української мови Грінченка