видіння —
виді́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
видіння —
-я, с. Образ, що постає у свідомості, в уяві, а також у сні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
видіння —
ВИДІ́ННЯ, я, с. Образ, що постає у свідомості, в уяві, а також у сні. Я, глянувши в напівзамерзле скло, грізне й барвисте вгледіла видіння (М. Бажан); Закриєш очі – і встають в уяві видіння гір, лісів, лугів, долин (І.
Словник української мови у 20 томах
видіння —
Хочеш видіння, то не йди на ярмарок, а в святиню. Якщо хочеш поспілкуватися з Богом, то йди до церкви.
Приповідки або українсько-народня філософія
ВИДІННЯ —
• ВИДІННЯ , візія (від лат. visio — видіння) — літ. жанр, особливо поширений у часи середньовіччя. Побудоване на розповіді літ. героя, — як правило, "благочестивої" людини, — про "чудесну" подію, яка з ним трапилась уві сні або наяву, зустріч з богом...
Українська літературна енциклопедія
видіння —
див. марево; привид
Словник синонімів Вусика
видіння —
ВИДІ́ННЯ (образ, що постає в свідомості, уяві, а також у сні), МА́РЕВО, ПРИМА́РА, ВИ́ДИВО книжн., ФАНТАСМАГО́РІЯ книжн., ДИВОВИ́ДДЯ рідко; КОШМА́Р (про важке, страшне видіння).
Словник синонімів української мови
видіння —
ВИДІ́ННЯ, я, с. Образ, що постає в свідомості, в уяві, а також у сні. Закриєш очі — і встають в уяві видіння гір, лісів, лугів, долин (Гонч., Вибр., 1959, 258); Сон був тривожний, неспокійний. Лихі видіння спливали одно за одним (Гур., Осок. друзі, 1946, 9).
Словник української мови в 11 томах