вишка —
ви́шка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
вишка —
-и, ж. 1》 Надбудова зверху над спорудою. 2》 Висока вузька дерев'яна або металева споруда на стовпах, призначена для спостережень, стрибків у воду і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вишка —
ВИ́ШКА, и, ж. 1. Надбудова над спорудою. Кам'яний палац, наче іграшечка, з своїми вишками, різними візерунками понад вікнами та понад дверима (Панас Мирний); Чуттям дерзновенного лету І захватом височини На вишці університету Серця напоїли вони (М.
Словник української мови у 20 томах
вишка —
(-и) ж. 1. крим., жрм. Найвища міра покарання, розстріл. — Тобто, я нічим не можу допомогти слідству. Все вже вирішила доля. Йому дадуть "вишку" (І. Павлюк, Мова молекул); Засуджені до "вишки" повинні йти на страту здоровими (УМ, 1.12.1999).
Словник жарґонної лексики української мови
вишка —
ВИ́ШКА, и, ж. 1. Надбудова зверху над спорудою. Кам’яний палац, наче іграшечка, з своїми вишками, різними візерунками понад вікнами та понад дверима (Мирний, IV, 1955, 159)...
Словник української мови в 11 томах
вишка —
1. Споруда баштового типу або частина будівлі, надбудова, яка споруджувалася для спостережень за довкіллям та інших потреб. ~ американська — пірамідальна споруда з дощок, що зводилась у лісових масивах для спостережень щодо виникнення пожеж.
Архітектура і монументальне мистецтво
вишка —
Ви́шка, -ки ж. 1) Чердакъ? Уб'ю та й на вишку скину. Ном. № 3649. 2) На вишках. На столбахъ. Комора не на землі, а на вишках, щоб вода не теє. Канев. у.
Словник української мови Грінченка