вишка
ВИ́ШКА, и, ж.
1. Надбудова над спорудою.
Кам'яний палац, наче іграшечка, з своїми вишками, різними візерунками понад вікнами та понад дверима (Панас Мирний);
Чуттям дерзновенного лету І захватом височини На вишці університету Серця напоїли вони (М. Бажан).
2. Вузька висока споруда або майданчик на високих стовпах, що має спеціальне призначення.
Василько вважав, що будинок і справді гарний, та телевізійна вишка краще (Л. Смілянський);
Арсен задер голову й на вишці для стрибання в воду побачив молоду струнку дівчину в смугастому купальному костюмі (Л. Дмитерко);
Ліворуч.., на сірих узгір'ях, зводились нафтові вишки (В. Кучер);
Над могутнім розливом хлібів де-не-де маячать сторожові вишки (О. Гончар);
Вона [дівчина] в сторожці, біля пожежної вишки (О. Бердник).
3. жарг. Вища міра покарання, смертна кара.
Ви справді можете мене вбити – одним убивством менше, одним більше – яка різниця? До того ж на ваш слід справді натрапив я. Чому б і не поквитатися вам за це, якщо все одно світить вишка (В. Шкляр);
– Скільки йому років, кажеш? Сімдесят чотири? Міг би ще потоптати рясту, звичайно, але .. вишку заробить (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)