Значення в інших словниках
-
воїнство —
во́їнство іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
воїнство —
-а, с., збірн., уроч. Те саме, що військо; вояцтво.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
воїнство —
ВО́ЇНСТВО, а, с., збірн., книжн., уроч. Те саме, що ві́йсько; вояцтво. Надута, горда, зла личина З великим воїнством [іде] (І. Котляревський); Стоять вони [могили], як вічний пам'ятник древньому воїнству (В.
Словник української мови у 20 томах
-
воїнство —
ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл.
Словник синонімів української мови
-
воїнство —
ВО́ЇНСТВО, а, с., збірн., книжн., уроч. Те саме, що ві́йсько; вояцтво. Надута, горда, зла личина 3 великим воїнством [іде] (Котл., І, 1952, 149); Стоять вони [могили], як вічний пам’ятник древньому воїнству (Собко, Шлях.., 1948, 212).
Словник української мови в 11 томах
-
воїнство —
Воїнство, -ва с. Воинство. Духом уст його небесне воїнство з'явилось. К. Псал. 74.
Словник української мови Грінченка