Значення в інших словниках
-
вібрант —
вібра́нт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
вібрант —
-а, ч., лінгв. Приголосний звук, при артикуляції якого мовні органи утворюють вібрацію.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вібрант —
ВІБРА́НТ, а, ч., лінгв. Дрижачий приголосний звук. При вимові дрижачих, або вібрантів, кінчик язика або притискується до альвеол, або відходить від них, утворюючи своєрідне дрижання, чи вібрацію (з навч. літ.); Р – передньоязиковий, належить до так званих вібрантів (дрижачих) (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах