вібрант

вібра́нт

-а, ч., лінгв.

Приголосний звук, при артикуляції якого мовні органи утворюють вібрацію.

Значення в інших словниках

1. вібрант — вібра́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вібрант — (грам.) тремкий  Словник чужослів Павло Штепа
3. вібрант — ВІБРА́НТ, а, ч., лінгв. Дрижачий приголосний звук. При вимові дрижачих, або вібрантів, кінчик язика або притискується до альвеол, або відходить від них, утворюючи своєрідне дрижання, чи вібрацію (з навч. літ.); Р – передньоязиковий, належить до так званих вібрантів (дрижачих) (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах