вібрант
вібра́нт
-а, ч., лінгв.
Приголосний звук, при артикуляції якого мовні органи утворюють вібрацію.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вібрант — вібра́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вібрант — (грам.) тремкий Словник чужослів Павло Штепа
- вібрант — ВІБРА́НТ, а, ч., лінгв. Дрижачий приголосний звук. При вимові дрижачих, або вібрантів, кінчик язика або притискується до альвеол, або відходить від них, утворюючи своєрідне дрижання, чи вібрацію (з навч. літ.); Р – передньоязиковий, належить до так званих вібрантів (дрижачих) (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах