вібрант

ВІБРА́НТ, а, ч., лінгв.

Дрижачий приголосний звук.

При вимові дрижачих, або вібрантів, кінчик язика або притискується до альвеол, або відходить від них, утворюючи своєрідне дрижання, чи вібрацію (з навч. літ.);

Р – передньоязиковий, належить до так званих вібрантів (дрижачих) (з навч. літ.).