вібрант
вібра́нт
іменник чоловічого роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вібрант — -а, ч., лінгв. Приголосний звук, при артикуляції якого мовні органи утворюють вібрацію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вібрант — (грам.) тремкий Словник чужослів Павло Штепа
- вібрант — ВІБРА́НТ, а, ч., лінгв. Дрижачий приголосний звук. При вимові дрижачих, або вібрантів, кінчик язика або притискується до альвеол, або відходить від них, утворюючи своєрідне дрижання, чи вібрацію (з навч. літ.); Р – передньоязиковий, належить до так званих вібрантів (дрижачих) (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах