відзивати

хохл. (отзивать) відкликувати

викликати, викликати, повикликати, відкликати, відкликати, повідкликати, завертати, завернути, позавертати, повертати, повернути

Значення в інших словниках

1. відзивати — відзива́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відзивати — -аю, -аєш, недок., відізвати, -ву, -веш, док., перех., рідко. Те саме, що відкликати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відзивати — ВІДЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІЗВА́ТИ, ву́, і́зве́ш, док., кого, що, рідко. Те саме, що відклика́ти 1, 2. Отаман одзиває Домаху набік і тихо балакає з нею (І.  Словник української мови у 20 томах
4. відзивати — ВІДКЛИКА́ТИ (змушувати когось залишити своє місце, припинити виконання певних обов'язків), ВІДЗИВА́ТИ рідше. — Док.: відкли́кати, відізва́ти. Його раптом відкликали в частину (Я. Баш); Виборцям забезпечено право відзивати депутатів, які не виправдали довір'я (з газети).  Словник синонімів української мови
5. відзивати — ВІДЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех., рідко. Те саме, що відклика́ти 1, 2. Назустріч ішов комунгоспівський зав. Нахмуривсь Пилип, Зава в бік одізвав (С. Ол., Вибр.  Словник української мови в 11 томах