відзивати
ВІДЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІЗВА́ТИ, ву́, і́зве́ш, док., кого, що, рідко.
Те саме, що відклика́ти 1, 2.
Отаман одзиває Домаху набік і тихо балакає з нею (І. Карпенко-Карий);
Виборцям забезпечено право відзивати депутатів, які не виправдали довір'я (з газ.);
Назустріч ішов комунгоспівський зав. Нахмуривсь Пилип, Зава в бік одізвав (С. Олійник);
Орися вскочила в хату .. Відізвала Чумаченка в сіни: – Чого ви? Чого ви з нього [Огонькова] знущаєтесь? (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)