відзивати
ВІДЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІЗВА́ТИ, ву́, і́зве́ш, док., кого, що, рідко.
Те саме, що відклика́ти 1, 2.
Отаман одзиває Домаху набік і тихо балакає з нею (І. Карпенко-Карий);
Виборцям забезпечено право відзивати депутатів, які не виправдали довір'я (з газ.);
Назустріч ішов комунгоспівський зав. Нахмуривсь Пилип, Зава в бік одізвав (С. Олійник);
Орися вскочила в хату .. Відізвала Чумаченка в сіни: – Чого ви? Чого ви з нього [Огонькова] знущаєтесь? (Григір Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відзивати — відзива́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- відзивати — -аю, -аєш, недок., відізвати, -ву, -веш, док., перех., рідко. Те саме, що відкликати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відзивати — хохл. (отзивать) відкликувати викликати, викликати, повикликати, відкликати, відкликати, повідкликати, завертати, завернути, позавертати, повертати, повернути Словник чужослів Павло Штепа
- відзивати — ВІДКЛИКА́ТИ (змушувати когось залишити своє місце, припинити виконання певних обов'язків), ВІДЗИВА́ТИ рідше. — Док.: відкли́кати, відізва́ти. Його раптом відкликали в частину (Я. Баш); Виборцям забезпечено право відзивати депутатів, які не виправдали довір'я (з газети). Словник синонімів української мови
- відзивати — ВІДЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех., рідко. Те саме, що відклика́ти 1, 2. Назустріч ішов комунгоспівський зав. Нахмуривсь Пилип, Зава в бік одізвав (С. Ол., Вибр. Словник української мови в 11 томах