відзив

ВІ́ДЗИВ, у, ч.

1. Думка про кого-, що-небудь, оцінка кого-, чого-небудь; відгук (у 5 знач.).

Він казав, щоб я вам ще раз нагадав про того нового денщика і що я мушу на нього подивитися й дати про нього свій відзив (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

П'єса скінчилась, і я чекав відзивів, похвал (з мемуарної літ.);

// Критична стаття, рецензія.

П'ять разів – у дев'ять років раз – робив лікар Нен-Сагор свої доповіді на річних зборах Королівського медичного товариства. І щоразу цілі томи відгуків, відзивів, рецензій на його доповідь та референцій з цієї доповіді друкувалися в офіційних і неофіційних виданнях Медичного товариства (Ю. Смолич);

Тиснули [відвідувачі] Ґулі руки, записували просторі відзиви в музейну книгу для вражень (В. Домонтович);

У своїх численних відзивах про Марка Вовчка І. Франко розкрив характерні художні особливості творчості письменниці (з наук. літ.);

// Офіційний документ, який містить оцінку чиєї-небудь діяльності.

Звіт повинен бути складений і закінчений на виробництві, перевірений керівником практики від підприємства і разом з докладним відзивом-характеристикою представлений у встановлений термін на кафедру (з навч. літ.).

2. військ. Умовна таємна відповідь на пароль.

На явку для побачення з керівником підпілля Сашко йшов уперше в житті і вперше в житті мав сказати пароль та почути відзив – для себе... (Ю. Смолич);

Скрізь варта у лісі, скрізь оклик! – Хто йде? – Паролі і відзиви... (І. Нехода).