відзиватися

ВІДЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДІЗВА́ТИСЯ, ву́ся, і́зве́шся, док.

1. Відповідати на чий-небудь поклик, звертання; відгукуватися, відкликатися.

[Голос:] Гов, Лукашу, гов? го-го-го-го! А де ти? [Лукаш (відзивається):] Ось я йду! (Леся Українка);

– Василю! – крикнув він [Софрон]. Дехто озирнувся, але Василь не одзивався (В. Винниченко);

Іван Голуб прокинувся серед ночі. – Давай закуримо, Васо... Але Васо не відзивався (Л. Дмитерко);

– Старче Йване! Старче Йване! – довго кликали посланці, – а внизу лиш море вило, та не відізвавсь Іван (І. Франко);

// Подавати голос у відповідь на той чи інший звук (про тварин).

Як тілько гончі заганяли, Загавкали, заскавучали, То муцик, вирвавшись на двір, На голос гончих одізвався (І. Котляревський);

// діал. Говорити до кого-небудь.

[Мати:] А ти, братуню, вже б не відзивався, коли не зачіпають! (Леся Українка);

Світлійший збентежився. Гетьман ніколи таким тоном не відзивався до нього (Б. Лепкий).

2. Видавати звуки, звучати у відповідь на звук, стрясання і т. ін. (про предмети).

Надворі знявся вітер. Місяць стояв ясний і вповні, в саді [саду] було видно, мов уднину [удень], лиш опале листя відзивалось під ногами, а верхи дерев колисались легко... (О. Кобилянська);

На недалекій дзвіниці відізвався тоненький дзвоник .. на знак, що зараз починається вечірня (О. Маковей);

// Звучати у відповідь на якийсь звук, голос; відбиватися, відлунювати.

В ярах відзивався відгомін (О. Кобилянська);

– Г-ей! – кликав Іван перед себе. – Г-ей! – відізвалось глухо на його поклик, як з-під води (М. Коцюбинський).

3. Висловлювати думку про кого-, що-небудь; давати оцінку комусь, чомусь.

Про артисток Кропивницького Руденко одзивається скептично, але він їх давно не бачив (Леся Українка);

Цехмістр, котрий був завжди до мене прихильний і шанобливо відзивався про мої витвори, зустрів мене чужим поглядом, ніби вперше побачив (Р. Іваничук).

4. перен. Давати про себе знати; виявлятися (про почуття, думки і т. ін.).

– Таке весілля зроблю, що ну! Щоб туга не відзивалася ні в мене, ні в тебе! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Гетьман ніяк не міг скрити свого збентеження. То клався на ліжко, бо відзивалися болі, то ходив по світлиці, блідий, виснажений, з почервонілими від недоспаних ночей очима (Б. Лепкий);

// Зворушувати, хвилювати або справляти враження.

Удари грому в душі відлунювали, як у небесній бані, дощ одзивався якимось лоскітним передчуттям відновлення (Василь Шевчук);

Далеко не кожний Ваш вірш одізвався так мені десь аж в глибині серця, як оці картки “Із дневника” (Леся Українка);

Це зітхання відізвалося у вухах Бояринова гучніше за постріл (Д. Ткач).