відпрохуватися —
відпро́хуватися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
відпрохуватися —
і відпрошуватися, -уюся, -уєшся, недок., відпрохатися, -аюся, -аєшся і відпроситися, -ошуся, -осишся, док. 1》 Прохаючи, брати дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому тощо. 2》 Прохати про звільнення від чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відпрохуватися —
ВІДПРО́ХУВАТИСЯ, ВІДПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДПРОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВІДПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док. 1. Випрошувати для себе дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
відпрохуватися —
ВІДПРО́ШУВАТИСЯ (просити дозволу відлучитися; просити про звільнення від чогось), ВІДПРО́ХУВАТИСЯ, ПРОСИ́ТИСЯ, МОЛИ́ТИСЯ підсил. — Док.: відпроси́тися, відпроха́тися, відмоли́тися.
Словник синонімів української мови
відпрохуватися —
ВІДПРО́ХУВАТИСЯ і ВІДПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДПРОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ВІДПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док. 1. Прохаючи, брати дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому тощо.
Словник української мови в 11 томах