відпрягати —
відпряга́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
відпрягати —
-аю, -аєш, недок., відпрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. відпряг, -прягла, -прягло; док., перех. Звільняти коней, волів тощо від упряжі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відпрягати —
ВІДПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. відпрі́г, прягла́, ло́; док., кого. Звільняти коня, вола і т. ін. від упряжі; розпрягати. – А ти, – додав дід.., – їдь до стайні, відпрягай коней, там тобі дадуть сіна і вівса (О.
Словник української мови у 20 томах
відпрягати —
ВІДПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. відпрі́г, прягла́, ло́; док., перех. Звільняти коней, волів тощо від упряжі. — А ти, — додав дід.., — їдь до стайні, відпрягай коней, там тобі дадуть сіна і вівса (Стор., І, 1957, 226); В дворі волів одпряжу (Щог., Поезії, 1958, 127).
Словник української мови в 11 томах