відучувати —
віду́чувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
відучувати —
-ую, -уєш, недок., відучити, -учу, -учиш, док., від чого і з інфін. Примушувати позбутися певної звички; відзвичаювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відучувати —
ВІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., кого від чого і з інфін. Примушувати позбутися певної звички; відзвичаювати. Адже тривалий час в армії він і бійців відучував давати негативні відповіді, і сам відучився (О.
Словник української мови у 20 томах
відучувати —
ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. — Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).
Словник синонімів української мови
відучувати —
ВІДУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДУЧИТИ, учу, учиш, док., від чого і з інфін. Примушувати позбутися певної звички; відзвичаювати. Ми вас одучим, супостати, морити вдов (Іван Котляревський, I, 1952, 234); Ніяк не можна було відучити його від того...
Словник української мови в 11 томах