Значення в інших словниках
-
візитер —
візите́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
візитер —
-а, ч. Той, хто приходить з візитом; гість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
візитер —
ВІЗИТЕ́Р, а, ч. Той, хто приходить із візитом; відвідувач, гість. – Може, у неї навіть свій палац є, але ж незручно явитись туди звичайному студентові, та ще з такого приводу, як бажання записати пісню...
Словник української мови у 20 томах
-
візитер —
ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю.
Словник синонімів української мови
-
візитер —
Візите́р, -те́ра; -те́ри, -те́рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
візитер —
ВІЗИТЕ́Р, а, ч. Той, хто приходить з візитом; гість. — Може, у неї навіть свій палац є, але ж незручно явитись туди звичайному студентові, та ще з такого приводу, як бажання записати пісню… На такого візитера можуть подивитись, як на нахабу (Бурл., Напередодні, 1956, 138).
Словник української мови в 11 томах