візитер

ВІЗИТЕ́Р, а, ч.

Той, хто приходить із візитом; відвідувач, гість.

– Може, у неї навіть свій палац є, але ж незручно явитись туди звичайному студентові, та ще з такого приводу, як бажання записати пісню... На такого візитера можуть подивитись, як на нахабу (Ф. Бурлака);

Була у цієї людини здавна нажита звичка: висловити невдоволення, навіть зробити вигляд, що сердиться, а вже потім, як милість, піднести візитеру все, що той просить, якщо, зрозуміло, візит той до душі (Б. Левін).

Значення в інших словниках

1. візитер — візите́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. візитер — -а, ч. Той, хто приходить з візитом; гість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. візитер — Відвідувач, гість  Словник чужослів Павло Штепа
4. візитер — ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю.  Словник синонімів української мови
5. візитер — Візите́р, -те́ра; -те́ри, -те́рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. візитер — ВІЗИТЕ́Р, а, ч. Той, хто приходить з візитом; гість. — Може, у неї навіть свій палац є, але ж незручно явитись туди звичайному студентові, та ще з такого приводу, як бажання записати пісню… На такого візитера можуть подивитись, як на нахабу (Бурл., Напередодні, 1956, 138).  Словник української мови в 11 томах