візитація
ВІЗИТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. заст. Візит.
Свою обіцянку щодо візитації доктор Драгомирецький виконав точно: зразу після нічного чергування він був уже знову на Виноградній (Ю. Смолич);
Потім прийшов обід. Володько залишився обідати. За обідом пан Гліб оповідав за інспекторську візитацію школи (У. Самчук);
– Мені приємна ваша візитація, пане, – промовив Аракчеєв таким голосом, ніби комерції радник справді його ощасливив відвідуванням (П. Кочура).
2. спец. Перевірка документів і вантажу підозрілого чужого судна.
У мирний час візитацію можна здійснювати лише у випадках, передбачених міжнародним правом (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)