Значення в інших словниках
-
вікінг —
ві́кінг іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
вікінг —
-а, ч. Морський воїн давньої Скандинавії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вікінг —
ВІ́КІНГ, а, ч. Морський воїн давньої Скандинавії. Вони не хочуть іти до конунга на Готланд, – кивнув Сігурд на мурашник вікінгів коло пристані (В.
Словник української мови у 20 томах
-
вікінг —
ВІ́КІНГ, а, ч. Морський воїн давньої Скандінавії. Колись: вікінги та нормани далекі пінили моря, — тепер: крізь синяву туманну огні дредноутів горять (Сос., І, 1957, 312); *Образно. І він, вікінг двадцятого віку, поведе їх назустріч славі (Гончар, Таврія.., 1957, 494).
Словник української мови в 11 томах